Істина у вині: як розвиває свою справу винороб із Закарпаття. І чому він не поспішає виходити у торгові мережі

З Владом ми поспілкувалися про культуру споживання вина в Україні та про перешкоди на шляху до виноробного бізнесу. Також наш співрозмовник розказав, чому не прагне впроваджувати свій продукт на полиці мережевих магазинів, наскільки важливі сомельє при дегустації вин і ще багато цікавого. Як результат, ми підготували для Вас дуже щире і відверте інтерв'ю. 

- Доброго дня. Ось уже декілька років, як Ви займаєтесь досить незвичним для пересічного українця напрямком діяльності. Чому саме виноробство? Як і коли Ви зрозуміли, що хочете займатися саме цією справою?

 - Насправді виноробство, так чи інакше, приваблювало мене вже дуже давно. Була навіть спроба зробити вино у домашніх умовах. Але тоді експеримент закінчився невдало - через певні обставини - і бажання займатися виноробством відійшло на другий план.

А кілька років тому життя склалося так, що я знову почав займатися виноробством. На цей раз – це вже не «домашні умови», а повноцінне виробництво, хоч і маленьке.

- Яку площу зараз займають Ваші виноградники? Чи є у Вас можливість розширення території?

 - Загальна площа виноградників складає 3 га. На перший погляд, це небагато, але якщо усім займатися самому - то масштаб насправді дуже великий. Роботи постійно вистачає. В усьому мені допомагає мама. З часом сподіваюсь вдасться створити повноцінний сімейний бізнес. Хоча насправді не сприймаю виноробство з виноградарством як бізнес.

Зважаючи на нескінчений потік завдань, які доводиться весь час вирішувати, про розширення наразі мова не йде. Але, звісно, є бажання з часом збільшити площу виноградників та обсяги виробництва вина. Наскільки саме - покаже час.

- На Вашу думку, наскільки культура споживання вина в Україні сьогодні відрізняється від західних країн? Що нам потрібно змінити в цьому плані?

- На мій погляд, культура споживання вина в Україні тільки формується. За радянських часів її практично не було: був масовий продукт, мета якого - допомогти людям швидко сп’яніти й бути «у настрої». При цьому, переважала економічна складова процесу виробництва вина: кількість мала більше значення, ніж якість. Хоча, звісно, були і винятки, але доступ до них звичайних громадян був дуже обмежений.

 На сьогодні, українці активно переймають західний досвід як виноробства, так і споживання вина. З одного боку це добре, бо нам, справді, є чому вчитися після певної деградації галузі в радянські часи та ще більшого її занепаду у період становлення незалежної України.

 А з іншого боку, ми сліпо і бездумно переймаємо негативи сучасних світових тенденцій у споживанні вина. Певні країни-виробники вина та великі виноробні корпорації нав’язують споживачам продукт, який їм економічно вигідно виготовляти та продавати. Водночас справжня цінність вина відходить далеко на другий план.

 Мета сучасних великих виробників вина проста, вона така ж як була при радянському союзі - зробити багато вина з якомога меншими затратами в якомога коротший проміжок часу. Тобто забезпечити швидку окупність інвестицій. В той час, як виноробство завжди вважалося «бізнесом для онуків» - саме тому, що період окупності інвестицій тут дуже тривалий.

 Можна довго пояснювати деталі моєї точки зору (потрібно, мабуть, підготувати окремий матеріал на цю тему), але якщо коротко, то нам на сьогодні нав’язують вина, які можна зробити швидко, недорого і у великій кількості. Говорю впевнено: такі вина, попри їх смак та аромат, далеко не такі корисні для людського організму, як натуральні вина, зроблені за класичною технологією на сучасному обладнанні.

 Тому я вважаю, що наразі, поки культура споживання вина в Україні тільки формується, потрібно її направляти у правильному напрямку: популяризувати споживання натуральних виноградних вин, які чітко і прозоро відображають місцевий український теруар (сукупність природних факторів конкретної місцевості, ділянки землі, що впливають на властивості вирощених сільськогосподарської продукції – All Retail), і які є справжнім і корисним харчовим продуктом, а не результатом хімічної реакції.

- ОК. А як нам усім — споживачам і виноробам «старої школи» — домогтися того, щоб український винний ринок не був наповнений синтетичними напоями сумнівного походження (бо так дешевше і вигідніше виробнику), а українці обирали якісний і корисний продукт?

 - В першу чергу, потрібно такий продукт виготовляти! Бо багато виноробів кажуть, що роблять його, а насправді не втримуються і прикривають помилки, допущені у виробництві, хімічним втручанням у процес. І, будемо чесними, практично усі професійні (а не домашні) українські винороби займаються виноробством як бізнесом. А коли обсяги продажів незначні, то помаленьку-потихеньку у голову закрадаються думки: «А чи не зробити мені свою діяльність більш прибутковою, зменшити затрати, стабілізувати результат (кінцевий продукт), покращити його смакові та ароматичні властивості, збільшити кількість, а відтак і обсяги реалізації?».

 До речі, у сенсі оцінки смакових та ароматичних якостей продукту важливу роль відіграють так звані сомельє (насправді, більшість із них не сомельє, а дегустатори). Скажімо така дрібничка, як спльовування вина під час оцінки на конкурсі. На перший погляд, ніби усе вірно: потрібно залишатися тверезим, щоб продовжувати об’єктивну оцінку вина. Але при цьому випускається його найголовніша характеристика - вплив на наш організм!

 Більшість виробників вина чітко бачать, що нікого з дегустаторів та сомельє не цікавить вплив вина на організм… важливі лише смак та аромат. Маємо логічний наслідок: вино модифікується хімічним втручанням так, щоб відповідати вимогам дегустаторів. А як воно при цьому впливає на тіло - нікого не цікавить.

 Думаю, дегустаторам варто змінити свій підхід до оцінки вина, щоб сприяти розвитку правильної культури споживання цього продукту.

- Як Ви вважаєте, сьогодні держава більше сприяє чи заважає таким виробникам, як Ви? Які основні бар'єри з'являються на шляху «новачка» на ринку вина? Розкажіть також, будь ласка, детальніше про складнощі, нюанси та «підводні камені» отримання ліцензії.

- Однозначно, що більше заважає, ніж сприяє! На цю тему можна, так само, писати окрему статтю, але перешкод, які створені державою, надзвичайно багато. Усі вони створені під гаслом «захистимо споживача від неякісного продукту». І не дай Вам Бог запропонувати державі змінити законодавчі вимоги - Вас тут же зацькують і почнуть називати невігласом, або самовіддано стверджувати, що будь-яка зміна існуючих норм та вимог призведе до тотального отруєння населення неякісним вином і до колапсу усієї виноробної галузі…

 Сумно дивитися на таких горе-державотворців... Виноробство у нас і так знаходиться у занепаді, а нелегального вина в Україні може навіть і більше, ніж легального. А споживачі отруюються, в основному, легальним винним продуктом, результатом «культурного» хімічного процесу.

 Вертаючись до питання про «підводні камені», скажу просто: складається чітка впевненість у тому, що державі сумлінні виробники якісного натурального виноградного вина сьогодні не потрібні.

- Розкажіть про Вашу діяльність під час карантину. Наскільки знизилися продажі? Як коронавірус змінив введення бізнесу, якими стали купівельні настрої зараз?

 - Не можу багато розповісти на цю тему, оскільки отримав ліцензію вже під час карантину. Відтак, порівнювати офіційні продажі вина зараз у нас немає з чим. Але однозначно, що потік туристів суттєво зменшився, друзі та родичі теж почали пити менше вина.

 - Напевно, Ви вже зондували ґрунт щодо потенційного «впровадження» Вашої продукції в торговельні мережі - для початку, хоча б в локальні мережі Закарпаття. Чи важко потрапити «на полицю»  сьогодні? Які основні вимоги висувають рітейлери?

 - Насправді не зондував, бо не маю такого наміру. Не хочу користуватися каналами збуту, на які не здатен впливати. Мені важливо, щоб мій споживач отримав в руки якісний непошкоджений продукт (спеціальні умови зберігання), за нормальною ціною (без надмірних націнок), а я при цьому вчасно отримав свою винагороду.

Але чув - цілком випадково - нещодавно від знайомих, що деякі українські торгові мережі вимагають безповоротний «внесок» за право продавати продукт у їхніх магазинах. Скажу чесно - я шокований. Не знаю, що тут можна ще до цього додати. Хіба лиш те, що мова йде про шестизначну суму…

- Мережа супермаркетів «Сільпо» відносно давно розвиває проєкт «Лавка Традицій», мета якого - дати можливість невеликим крафтовим виробництвам знайти свої ринки збуту. Чи не спілкувалися Ви з менеджментом «Сільпо» по цьому проєкту?

 - Наразі не спілкувався і, як я вже зазначив, таких планів поки не маю.

 - Сьогодні у Вашому «портфелі» - декілька видів вина. Особисто для Вас, яке з них найулюбленіше? І які види вина найбільше купують Ваші клієнти?

- Найулюбленішого вина не маю, бо залежно від настрою та фізичного стану мені подобається то одне, то інше вино. А статистика продажів поки що теж незначна, хоча мені здається, що фаворитом помаленьку вимальовується напівсолодке рожеве вино «Rose», виготовлене з сорту Каберне Совіньйон.

- До речі, Вам подобаються ще якісь українські вина інших виробників?

- Не мав нагоди тісно ознайомитись з усіма новими українськими винарнями, але кілька років тому мені дуже сподобалася продукція винарні ім. Князя Трубецького. Це високоякісні і натуральні вина зі своїм унікальним смаком.

- Сьогодні основним каналом реалізації та реклами вин для Вас є соціальні мережі, зокрема Facebook. Чому саме він? Чи продаються Ваші вина ще десь, крім онлайну? Як Ви ще плануєте популяризувати свої вина?

- Поки що почав із Фейсбуку за рекомендаціями знайомих виноробів. Освою Фейсбук - тоді рухатимусь далі. Поки що на все не вистачає часу і сил.

- Що Ви можете сказати стосовно прогнозів на майбутнє про долю українського вина та його частку на вітчизняному винному ринку? Чи може закарпатське вино - як і бринза чи банош - стати гастрономічним надбанням України?

 - Не може, а стане! І на світовому винному ринку вже через 10-20 років про Україну говоритимуть з повагою. Це безсумнівно. Потенціал у нас є: є клімат, є ґрунт, є сорти, є традиції, є люди. А коли держава почне реально сприяти розвитку виноградарства та виноробства, то розвиток галузі буде гарантовано. Хоча ми і зараз, всупереч державній підтримці, помаленьку розвиваємо виробництво натурального високоякісного вина.

 - Які плани Čopak wine на 2021 рік?

 - Вийти, як то кажуть, «у плюс». Наразі, з фінансової точки зору, картина сумна. Тому основний план на 2021 рік - забезпечити фінансову сталість.