Жорсткі дискаунтери в Україні — черговий провал або новий тренд?

Наприклад, продажі вінілових альбомів в США ростуть вже пʼятнадцятий рік поспіль. Торік там було продано 27,5 мільйона платівок, що в 30 разів більше в порівнянні з 2006 роком, коли почалося повернення вінілу. Зовсім недавно в усьому світі відбувався бурхливий ріст користувачів соціальної мережі Clubhouse, яка використовує виключно голосове групове спілкування без вбудованої можливості запису. Експерти вважають, що у Clubhouse хороші перспективи.

А в Україні зараз зʼявляється все більша кількість спроб відродження такого давнього (особливо в країнах Західної Європи і США) формату продуктових магазинів, як жорсткий дискаунтер — мінімальне оформлення торгового залу, невелика кількість персоналу, спрощена викладка товару і, відповідно, максимальне зниження всіх витрат. Давайте спробуємо розібратися — а чи є — з урахуванням наведених вище та інших подібних прикладів — майбутнє у формату жорсткого дискаунтера в його чистому вигляді?

Виходячи з уже наявних українських кейсів, формат жорсткого дискаунтера в нашій країні явно не приживається — про це говорить і невдалий експеримент «АТБ» в першій половині 2000-х років, і недавній експеримент мережі «Траш», що належить Fozzy Group. Обидві мережі в результаті прийняли рішення про переформатування своїх магазинів в більш «мʼякий» формат.

З іншого боку, мережу класичних жорстких дискаунтерів «Светофор» (MERE) відкрила вже понад 2 200 магазинів — в основному в Росії, де восени минулого року X5 Retail Group, до слова, вивела на ринок проєкт «Чижик» аналогічного концепту. Але в останні кілька років власники «Світлофора» роблять постійні спроби закріпитися на колосальному просторі Євразії від Іспанії до Китаю. Поза межами РФ успіхи поки не очевидні, але експерименти з експансією продовжують вживатися. У тому числі — і в Україні, де скоро почнуть відкриватися перші магазини MERE (Миколаїв, Павлоград, Біла Церква).

У звʼязку з повсюдною міграцією дискаунтерів в напрямку «економних супермаркетів» і магазинів «біля дому», ніша жорсткого формату, при якому магазин являє собою скоріше склад з промисловими стелажами або взагалі піддонами, заставленими коробками з товаром, а витрати на інтерʼєр, екстерʼєр та просування спадають до нуля, виявилася практично вільної як у нас, так і в інших європейських країнах.

Водночас в період економічної кризи дискаунтери користуються підвищеною популярністю. ВВП України у 2020 році знизився через пандемію коронавірусу на 4,4%, а кількість безробітних зросла на 33%. Через центри зайнятості пройшли 2,2 млн наших співгромадян, а 11,1 млн пенсіонерів прямо зараз отримують середню пенсію близько 3 500 грн ($ 125). Додамо до цього 1,5 млн студентів — і отримаємо мінімум 40% населення країни, які виживають на дуже невеликі гроші. Це велика аудиторія, яка цілком зможе оцінити рівень цін жорсткого дискаунтера, закривши очі на невисокий сервіс і не завжди зручне розташування магазину.

Примітно, що останнім часом в Україні почали розвиватися кілька локальних мереж, які працюють за аналогічною «Світлофору» моделлю — це, наприклад, західноукраїнський проєкт «Дівоцін» і запорізький «Грошик». Як і «Світлофор», вони відкриваються в першу чергу не в обласних центрах, де населення має вищі доходи, а в дрібніших містах, де фактор ціни є більш визначальним.

Крім небагатьох подібних проєктів, які поки навряд чи зможуть вплинути, конкурентами для MERE в Україні можуть виступати хіба що дрібногуртові ринки. На мій погляд, перспективи для розвитку цього формату як нішевого (в першу чергу, в районах з низьким рівнем доходом) безумовно є — досить подивитися на успіх магазинів секонд-хенду і дешевих побутових товарів. Однак для того, щоб ефективно зайти в цю нішу, безумовно потрібно щось більше, ніж розпорошені по країні менеджери з розвитку без будь-якої структури управління і чіткої бізнес-стратегії.