Контроль за цінами на цукор та гречку віщує дефіцит, а продуктові талони — вибори

За підсумками 2021 року інфляція в Україні склала 10%, це рекорд за останні чотири роки. Згідно з Нацбанком, він обумовлений високими світовими цінами на енергоносії, сировину та комплектовання. Тому Україна переживає ціновий бум не самотужки. Наприклад, у сусідній Польщі інфляція побила 20-річний рекорд, а у США — 40-річний.

Відмінність України від низки постраждалих країн в іншому — способі боротьби з інфляцією.

Наприклад, у Польщі для стримування цін уряд оголосив про зниження ПДВ на продукти харчування до 0% на пів року.

Кабінет Міністрів України вирішив впоратися із проблемою, обмеживши ціни на одинадцять «соціальних» продуктів, зокрема цукор, масло, яйця, що найбільше подорожчали минулого року.

Згідно з ухвалою від 12 січня, максимальна роздрібна націнка на ці продукти не повинна перевищувати 10% від оптово-відпускної ціни аж до закінчення карантину.

Це стосується цін на:

• хліб житньо-пшеничний;
• батон;
• гречану крупу;
• борошно пшеничне вищого ґатунку;
• цукровий пісок;
• макаронні вироби вітчизняного виробництва (вермішель із борошна найвищого ґатунку);
• пастеризоване молоко 2,5% жирності (у плівці);
• олія соняшникова;
• курячі яйця категорії С1;
• птицю (тушку курячу);
• вершкове масло 72,5% жирності.

LIGA.net опитала експертів, щоб дізнатися, до чого може призвести вибір кабінету Дениса Шмигаля. А також розібралася, як борються з інфляцією в інших країнах.

"Не дуже розумна ідея"

Виконавчий директор CASE Україна Дмитро Боярчук називає ідею регулювання цін на продукти «дуже нерозумною». Він нагадав, що у виробників є свої витрати, і до того ж вони хочуть ще заробити, а якщо ціни обмежити, то стимулу щось виробляти не буде.

Інвестиційний банкір із Dragon Capital Сергій Фурса наголосив, що такі рішення «згубні для економіки». Обидва експерти у розмові з LIGA.net зазначили, що реакція на регулювання цін — дефіцит та погіршення якості товарів.

Найкращим варіантом (протидії інфляції) Фурса вважає адресну допомогу населенню. А ексзаступник міністра економіки, торгівлі та сільського господарства Павло Кухта — зниження податків. «Ставку ПДВ можна тимчасово на один рік встановити на рівні 0% на ключові для українців продукти. Оскільки ПДВ завжди закладається в ціну, це різко знизить ціни на подібні продукти», — за словами аналітика, бюджет недоотримає податки, але він для того й створений — допомагати громадянам.

Як рятується Захід

Саме так чинять у низці західних країн. Як згадувалося вище, в сусідній Польщі за підсумками 2021 року інфляція становила 8,6%. Для стримування цін уряд знизив ПДВ до 0% на пів року. Водночас у Польщі на продукти і так діяла досить низька ставка у 5%.

У Євросоюзі підтримка виробників їжі є досить серйозною і в спокійний час. Крім прямих дотацій аграріям, ПДВ на харчові продукти нижче стандартного. Наприклад, у Франції він становить 5,5%, у Німеччині — 7%, в Італії — 4%, в Австрії — 10%, у Чехії — 15%.

Під час пандемії Велика Британія знизила податок з 20% до 5% для закладів зі сфери розваг (театри, цирки, кінотеатри тощо), готелів, ресторанів, пабів, кафе. Хоча у магазинах ПДВ на продукти не змінився, у кафе та ресторанах податок на їжу помітно впав. Німеччина вдалася до такого самого рішення — знизила ПДВ із 19% до 7%.

Дмитро Боярчук та Сергій Фурса варіант зі зниженням ПДВ вважають робочим і для України. Хоча Фурса закликає не проводити повну паралель із тією ж Польщею — економіка України слабша, а Польща ще отримує фінансову допомогу від Євросоюзу. Тобто вона може дозволити собі більше недоотримати податків, ніж Україна.

Радник президента з економічних питань Олег Устенко також згадував про такий спосіб протидії зростанню цін на продукти. Але він бачить і мінус — цей інструмент працюватиме для всіх (і для багатих, і для бідних), а не лише для вразливих верств населення.

Регулювання цін

Звісно, Україна не єдина країна, де намагаються приборкати ціни держрегулюванням. «Колега» є навіть у Євросоюзі — Угорщина, влада якої 12 січня анонсувала держрегулювання цін на шість соціально значущих продуктів, внаслідок чого цінники мають повернутися на рівень 15 жовтня 2021 року.

Проте контроль уряду за цінами — переважно хвороба економічно невільних країн. Показовий приклад Венесуели.

Держрегулювання цін, помножене на економічну рецесію, що розпочалася у 2014 році, спустошило продуктові полиці та вишикувало довгі черги до магазинів, а за товарами першої необхідності венесуельці кинулися до сусідньої Колумбії. У 2016 році у спробі приборкати ціни правлячий режим навіть залучив армію для контролю за постачанням продовольства.

Сусідня Білорусь минулого року запровадила обмеження цін (роздрібної надбавки у межах 10-30%, залежно від товару) на соціально значущі товари. Успішним досвід Білорусі назвати складно. Місцеві контролювальні органи підрахували, що кожен четвертий магазин завищував гранично допустимий рівень цін. Крім того, фіксація цін на низку затребуваних ліків спричинила дефіцит — препарати зникали з аптек.

У Росії рік тому ухвалили закон, що значно розширює повноваження уряду в регулюванні цін. Влада одразу цим скористалася, встановивши верхню планку ціни на цукор та олію. Офіційно це було представлено як «добровільна» угода з бізнесом в обмін на субсидії. Але ця ініціатива мала зворотний бік. Обмеження на роздріб змусили виробників цукру та олії підвищити оптові ціни, що здорожчало похідні продукти, наприклад, кондитерські вироби.

А можна скоротити експорт

Країни-експортери продовольства можуть обмежувати продаж за кордон, щоб збільшити пропозицію всередині країни та знизити ціни для населення. Для цього встановлюються спеціальні квоти.

Наприклад, наприкінці минулого року уряд Аргентини обмежив експорт із країни зерна та кукурудзи, мотивуючи це необхідністю запобігти внутрішньому дефіциту та стабілізувати ціни. На початку цього року на тлі високої інфляції Аргентина продовжила до кінця 2023 року заборону на експорт яловичини, популярного у країні продукту. При цьому, як зазначає Bloomberg, раніше ця заборона не дала видимого ефекту — ціна на яловичину за рік зросла на 48%.

Один із головних конкурентів України на ринку зерна, Росія, також користується подібним інструментом. Останнє таке рішення російська влада прийняла у 2020 році, встановивши тарифи на вивіз зерна понад квоту. Наприклад, для пшениці експортне мито становить 50 євро за тонну.

В Україні за кілька останніх років неодноразово лунали заклики до обмеження експорту агропродукції, але поки що до адміністративних заборон не доходило.

Наприкінці грудня джерела Reuters повідомляли, що в першій половині 2022 року уряд може запровадити таке регулювання через «надто високі темпи експорту». Водночас Українська зернова асоціація заявила, що в країні зібрали рекордний урожай, тому підстав для обмеження експорту немає.

У разі обмеження експорту найбільшу вигоду отримують чиновники, які регулюють ці квоти, а як інструмент стримування цін він дуже сумнівний, вважає Дмитро Боярчук.

Економіст зазначив, що з розвитком технологій з’явилася можливість довго зберігати продукцію, тому якщо підприємець вважає, що краще почекати, він не реалізовуватиме товар саме зараз.

Продуктові талони

Якщо адміністративний контроль за цінами на соціальні товари уряд уже здійснює, то можливість запровадження талонів/карток на продукти поки що обговорюється.

Так, резонансною стала заява радника президента Олега Устенка, який не виключає запровадження «продуктових чеків» — адресної допомоги найуразливішим категоріям населення. Він підкреслив, що йдеться не про талони на їжу, які були в СРСР, а про механізм, схожий на систему food stamps в США.

Американська програма пільгової купівлі продуктів (Supplemental Nutrition Assistance Program, SNAP) надає продовольчу допомогу низці категорій населення: людям з низькими доходами, матерям з дітьми, людям похилого віку, дітям у школах і дитсадках, які постраждали від стихійних лих.

Для участі у цій програмі житель США повинен довести свою бідність, надавши всю інформацію про доходи та витрати. Крім цього, передбачено перевірку у різних базах даних.

Такими талонами можна розплатитися виключно за їжу, купити, наприклад, алкоголь чи тютюнові вироби не можна. За підсумками вересня 2021 року допомогою від програми SNAP у США скористалися понад 40 млн людей.

Подібні програми допомоги є у багатьох країнах, а пандемія коронавірусу стимулювала уряди розширювати їх. Наприклад, у Китаї роздавали ваучери населенню, якими можна розплачуватися у магазинах. Найбільше їх витрачали на продукти. У Німеччині клуб допомоги незаможним Deutsche Tafel продає продукти за символічними цінами.

І хоч в Україні продуктових талонів не було вже давно, така адресна допомога була й у нас. Переселенці з Донбасу отримували ваучери на продукти у Харківській області від місцевого осередку Червоного Хреста за підтримки Німеччини, а на вільній частині Донецької області такі ваучери переселенцям видавали за підтримки чеської організації "Людина в біді«.

Фурса і Боярчук підтримують ідею з адресною допомогою, але водночас останній зазначив, що в Україні варіант з картками вимагатиме серйозної підготовки — необхідно виявити тих, хто справді потребує допомоги, а чітких механізмів зараз немає. Це мають бути люди з недостатнім доходом та без можливості працевлаштування. «Неясно, кому ці картки дістануться. Це ціла наука, складна робота — таргетування бідності. Тут запитання, а як відсікатимуть бідних від багатих», — каже Боярчук.

Експерти-співрозмовники LIGA.net також вказали на неекономічну причину, яка може сприяти введенню продуктових карток або подібної адресної допомоги. Як зазначає Сергій Фурса, із цього можна зробити «майже передвиборчий підкуп», однак цілком легальний. Боярчук теж вірить у такий варіант, а не у зниження ПДВ.

"У нас в країні ідея знизити податки не популярна. У нас популярно зібрати більше податків і потім під прапорами політиків обдарувати людей і сказати, що, дивіться, це я вам даю — фактично ваші гроші, але їх даю вам я", — резюмував він.