Що таке стеарин: з чого його роблять і де застосовують

Стеарин, стеаринова кислота, стеаринка, металеві стеарати це різні речі, які легко переплутати. Розберу по порядку, що це насправді, з якої сировини роблять і чому та сама речовина потрапляє і в мило, і в гуму, і в косметичний крем.

Що таке стеарин простими словами?

Стеарин це технічна суміш насичених жирних кислот, у якій переважає стеаринова (C18) з домішкою пальмітинової (C16). Це тверда воскоподібна речовина білого або кремового кольору з точкою плавлення близько 55–65 °C. У побуті «стеарин» і «стеаринова кислота» це назви одного продукту. Його отримують із рослинних або тваринних жирів гідруванням і розщепленням.

Чистого стеарину в природі немає. Те, що продають під цією назвою, завжди суміш кількох насичених кислот з переважанням C18. Саме тому в паспорті на стеарин ви побачите не одне число, а фракційний склад: скільки пальмітинової C16, скільки власне стеаринової C18, скільки супутніх. Від цієї пропорції залежать твердість і температура плавлення.

Виглядає стеарин як тверді білі лусочки або гранули. При нагріванні вище 55–65 °C він плавиться в прозору рідину, при охолодженні знову твердне. Ця здатність тримати тверду форму при кімнатній температурі й плавитися при помірному нагріві й робить його таким зручним у виробництві.

З якої сировини роблять стеарин?

Сучасний стеарин роблять переважно з рослинних олій, найчастіше пальмової. Олію спершу гідрують, тобто насичують воднем, щоб прибрати подвійні зв’язки й зробити жир твердим. Потім розщеплюють на гліцерин і суміш жирних кислот, яку розділяють і очищають. Тваринний стеарин із яловичого лою досі існує, але промисловість давно перейшла на пальмову сировину.

Історично стеарин добували з тваринного жиру, тому в старих джерелах його називають лоєвим. Сьогодні основна сировина це пальмова олія та її фракції. Логіка проста: рослинної сировини більше, вона дешевша й дає стабільніший склад.

Ключова стадія це гідрування. Рідка олія містить ненасичені кислоти з подвійними зв’язками, які легко окиснюються й гіркнуть. Насичуючи їх воднем, олію перетворюють на твердий насичений жир, стійкий до прогоркання. Далі його розщеплюють, відділяють гліцерин і одержують ту саму суміш жирних кислот. Наш стеарин привозить Азовсинтез від заводу з власними плантаціями, тому склад між партіями не гуляє.

Де застосовують стеарин?

Стеарин застосовують у милі (твердість бруска, стабільна піна), у свічках (непрозорість, твердість, утримання аромату), у гумі (активатор вулканізації), у ПВХ (мастило й сировина для стеаратів-стабілізаторів) і в косметиці (основа кремів, парафінотерапія). Для темних технічних застосувань беруть технічну марку, для косметики й прозорих виробів світлішу очищену.

Спектр застосувань широкий, і в кожному стеарин працює по-своєму. У милі він головний носій твердості: брусок стає щільним і повільно змилюється. У свічках піднімає температуру плавлення, робить свічку непрозорою й краще тримає аромат. У гумі кілька частин стеаринки активують сірчану вулканізацію. У ПВХ вона мастило й водночас сировина для термостабілізаторів.

Косметика стоїть окремо. Там стеаринова кислота це загусник і структуроутворювач кремів та емульсій, і туди беруть тільки світлу очищену марку без сторонніх відтінків. Технічний стеарин у крем не піде, а косметичний у гуму лити немає сенсу, це переплата за непотрібну чистоту. Тому марку завжди підбирають під задачу: у каталозі Азовсинтезу технічна 1860 і світліша очищена 1842 стоять окремими позиціями саме з цієї причини.

Чим стеарин відрізняється від парафіну?

Стеарин і парафін це різні за хімією матеріали. Парафін це суміш вуглеводнів з нафти, хімічно інертна й без реакційних груп. Стеарин це жирні кислоти з рослинних жирів, у нього є кислотна група, тому він омилюється лугом і реагує з металами. У свічках їх часто змішують: парафін дає масу, а стеарин піднімає твердість, робить свічку непрозорою й зменшує оплавлення.

Плутають їх часто, бо зовні обидва схожі: білі тверді воскоподібні речовини, що плавляться при помірному нагріві. Але походження й хімія в них різні. Парафін виділяють із нафти, це чисті вуглеводні без активних груп, тому він ні з чим не реагує й у рецептурі поводиться пасивно.

Стеарин інший. Це жирна кислота, у нього є кислотна група, і саме вона дає всю ту хімію, якої немає в парафіну: омилення в мило, реакцію з цинком у гумі, утворення стеаратів. Тому там, де потрібна лише інертна тверда маса, беруть парафін, а де потрібна реакція чи структура, стеарин. У свічкарстві їх поєднують: парафінова основа плюс кілька відсотків стеарину дають твердішу свічку з рівним горінням.

Стеарин, стеаринова кислота і стеарати — у чому різниця?

Тут криється головна плутанина. Стеарин і стеаринова кислота це одне й те саме, дві назви одного продукту. А от стеарати це вже інше: солі стеаринової кислоти й металу.

Коли стеаринова кислота реагує з лугом чи оксидом металу, утворюється сіль. З натрієм виходить стеарат натрію, основа твердого мила. З кальцієм чи цинком металеві стеарати, які йдуть у ПВХ і фарби стабілізаторами й мастилами. Тобто стеаринова кислота це вихідна сировина, а стеарати це продукти реакції з неї. Плутати їх на закупівлі не варто: якщо в рецептурі написано «стеарат кальцію», технічний стеарин цього не замінить, хоча роблять стеарат саме з нього.

Повернуся до тієї білої лусочки з початку. За звичним словом «стеарин» стоїть точна технічна суміш із конкретним фракційним складом, і саме цей склад, а не назва, визначає, куди сировину можна ставити. Тому при закупівлі дивляться не на слово на мішку, а на марку й паспорт партії з фактичними цифрами. Азовсинтез працює з хімічною сировиною з 1996 року, і в паспорті на партію стоять поруч назва заводу й фактичний фракційний склад, тож звірити цифри можна ще до оплати.