All Retail
Опубліковано

Свій інтернет-магазин чи маркетплейс: як рахувати юніт-економіку каналу

Маркетплейс дає продавцю готовий потік покупців, а власний інтернет-магазин — контроль над ціною, клієнтською базою й брендом. Але порівнювати ці канали лише за виручкою чи кількістю замовлень недостатньо: продаж на 1 000 грн на маркетплейсі й на сайті приносить бізнесу різний прибуток.

Точніше порівняти канали допомагає юніт-економіка — розрахунок того, скільки компанія заробляє на одному замовленні в кожному каналі після всіх змінних витрат. Нижче — які витрати враховувати на маркетплейсі й у власному магазині, як порівняти канали на прикладі та коли їх варто поєднувати.

Що таке юніт-економіка каналу продажу

Юніт-економіка показує, чи приносить прибуток одиниця бізнесу. Для порівняння каналів зручно брати за одиницю одне виконане замовлення, тобто те, яке покупець отримав і не повернув. Головний показник — маржинальний дохід на замовлення:

маржинальний дохід = ціна продажу − собівартість товару − змінні витрати каналу.

До змінних витрат відносять комісії маркетплейсу та платіжних сервісів, пакування, доставку за рахунок продавця, резерв на повернення та витрати на залучення покупця. Оренда складу, зарплати чи бухгалтерія до розрахунку зазвичай не входять: вони однакові незалежно від того, де продано товар. А ось постійні витрати, які існують лише в одному каналі, — абонплату маркетплейсу чи підтримку сайту — варто розподілити на кількість замовлень за місяць. Якщо компанія є платником ПДВ, ціни й витрати беруть без ПДВ.

Які витрати враховувати на маркетплейсі

Головна стаття витрат — комісія з продажу, розмір якої залежить від категорії товару. За публічними оглядами 2025–2026 років, на Rozetka вона становить від 3 до 27 %, а на Prom.ua діє «єдина комісія» від 1 до 18 %. Тарифи майданчиків змінюються, тому в розрахунок варто брати ставку для своєї категорії з кабінету продавця, а не середнє значення з оглядів.

Крім комісії, в юніт-економіку маркетплейсу входять:

  • абонплата або тарифний пакет, розподілені на кількість замовлень;
  • комісія за оплату карткою чи розстрочку;
  • доставка й повернення, якщо їх оплачує продавець;
  • платне просування всередині майданчика, яке допомагає товару потрапити вище в каталозі;
  • пакування за вимогами майданчика, а в разі роботи через фулфілмент — зберігання й обробка замовлень на складі оператора.

Ще один чинник, який не видно в тарифах, — цінова конкуренція. На маркетплейсі покупець за кілька секунд порівнює пропозиції різних продавців, тож ціну часто доводиться знижувати, і маржа зменшується ще до сплати комісії.

З чого складається юніт-економіка власного інтернет-магазину

З продажів через власний сайт не потрібно сплачувати комісію маркетплейсу, але в цього каналу є свої витрати. Перш ніж замовити вебсайт для онлайн-продажів, варто порахувати не лише вартість розробки, а й витрати на кожне замовлення та на утримання магазину після запуску.

Змінні витрати власного інтернет-магазину:

  • вартість залучення покупця (CAC) — рекламний бюджет, поділений на кількість нових покупців; для сайту це зазвичай найбільша стаття;
  • комісія банку або платіжного сервісу за прийом оплати;
  • пакування, доставка, якщо магазин компенсує її покупцю, і резерв на повернення.

Постійні витрати сайту — хостинг, технічна підтримка, доопрацювання, контент і SEO — розподіляють на кількість замовлень так само, як абонплату маркетплейсу. З вартістю розробки чинять аналогічно: умовно, якщо магазин коштував 600 000 грн і працюватиме п’ять років, на місяць припадає 10 000 грн, а за 300 замовлень на місяць — близько 33 грн на замовлення.

Головна перевага власного каналу — повторні покупки. Клієнт, який уже купував на сайті, може повернутися через розсилку, месенджер чи пошук за назвою бренду, і такий продаж зазвичай коштує дешевше за перший. Тому для сайту варто рахувати не лише маржу першого замовлення, а й LTV — сумарний маржинальний дохід від клієнта за весь час співпраці. До того ж сторінки категорій і товарів на власному домені можуть згодом приводити покупців із пошуку, що знижує середню вартість залучення.

Як порівняти канали: приклад розрахунку

Припустімо, товар коштує 1 000 грн, а його собівартість — 550 грн. Числа умовні й потрібні лише для ілюстрації методу.

Маркетплейс: комісія категорії 15 % — 150 грн, оплата карткою 2 % — 20 грн, пакування — 10 грн, резерв на повернення — 20 грн, просування в кабінеті — 40 грн. Маржинальний дохід: 1 000 − 550 − 240 = 210 грн.

Власний сайт: оплата карткою 2 % — 20 грн, пакування — 10 грн, резерв на повернення — 20 грн. До витрат на рекламу маржинальний дохід становить 1 000 − 550 − 50 = 400 грн.

Звідси граничне значення: перший продаж на сайті вигідніший, ніж на маркетплейсі, поки залучення покупця коштує менше за 190 грн (400 − 210). Якщо реклама приводить нового клієнта за 250 грн, перше замовлення на сайті принесе лише 150 грн. Але коли клієнт повертається ще двічі, а нагадування через розсилку коштує 15 грн, за три покупки сайт дасть 150 + 385 + 385 = 920 грн проти 630 грн за три продажі на маркетплейсі. З цієї різниці ще треба відняти постійні витрати сайту в розрахунку на одне замовлення.

Коли варто поєднувати маркетплейс і власний сайт

Багато брендів не обирають один канал, а розподіляють між ними ролі. Маркетплейс зручний для виходу з новим товаром, перевірки попиту в нових регіонах і продажу позицій, де після сплати комісії залишається достатня маржа. Власний сайт — для повторних продажів, ширшого асортименту, комплектів і товарів з низькою маржею, які невигідно продавати з комісією. Він також потрібен, коли бізнесу важливі функції, які на маркетплейсі обмежені або недоступні: персональні ціни для оптових клієнтів, власна програма лояльності чи підписка на регулярні поставки.

Щоб порівнювати канали на фактичних даних, замовлення з обох мають потрапляти в одну облікову або CRM-систему з позначкою джерела. Тоді собівартість, повернення й маржу видно окремо для кожного каналу й товару, а не одним середнім показником для всього бізнесу. Перераховувати юніт-економіку варто після кожної зміни тарифів маркетплейсу, вартості реклами чи доставки.

Досвід Brainlab у розробці інтернет-магазинів

Щоб дані для такого розрахунку збиралися автоматично, власний магазин варто планувати разом з інтеграціями. Brainlab — українська вебстудія повного циклу, орієнтована на середній і великий бізнес. Студія працює з 2012 року, реалізувала понад 400 проєктів і розробляє інтернет-магазини на OpenCart і Laravel, а також індивідуальні рішення для електронної комерції. Серед клієнтів студії — онлайн-супермаркет «Обжора», магазини жіночого одягу Vovk, подарункових наборів Kashalot і офісних товарів Patron Service.

У проєктах інтернет-магазинів команда налаштовує інтеграції з платіжними сервісами, службами доставки (розрахунок вартості, створення відправлень, відстеження посилок), CRM- та ERP-системами — із синхронізацією замовлень, залишків, цін і даних клієнтів, підключає системи аналітики й закладає базову SEO-оптимізацію: зрозумілі адреси сторінок, метатеги, sitemap.xml і мікророзмітку. Окремо студія пропонує GEO-оптимізацію — аудит і перебудову сторінок зі структурованими даними (JSON-LD), щоб ШІ-асистенти, зокрема ChatGPT, Gemini та Perplexity, могли точніше використовувати інформацію про магазин у своїх відповідях. Роботу оформлюють договором із гарантіями, після запуску студія навчає команду клієнта та надає безкоштовну технічну підтримку від 1 до 3 місяців залежно від складності проєкту.

Канал продажу вигідніший не тоді, коли в ньому більше замовлень, а тоді, коли кожне замовлення з урахуванням повторних покупок приносить більший маржинальний дохід. Якщо порахувати юніт-економіку для кількох ключових товарів у кожному каналі, рішення про розвиток власного сайту чи розширення присутності на маркетплейсах ґрунтуватиметься на цифрах, а не на відчуттях.

Через соціальні мережі

або

Через соціальні мережі

або