Україна збільшує імпорт та скорочує виробництво молока
В Україні стрімко зростає імпорт молокопродуктів. Так, станом на 1 вересня 2019 року приріст імпорту вершкового масла склав 33%, твердого сиру – 77%, цільномолочної продукції - 42%.
Про це 17 жовтня під час прес-конференції в ІА «Укрінформ» повідомила віце-президент Асоціації виробників молока Ганна Лавренюк.
«Україна стрімко перетворюється з експортера молочної продукції на імпортера. В 2018 році ми були у топ-5 експортерів масла, а станом на 1 вересня 2019 року ми вже не експортуємо його, а імпортуємо. І до кінця року українці відучують ще більший дефіцит вітчизняної молочної продукції, а кожна друга-третя пачка вершкового масла на поличці магазинів може бути імпортною», - коментує вона.
Збільшення імпорту відбувається через скорочення поголів’я ВРХ, і як наслідок – браку вітчизняної сировини.
«У 2018 році експерти обережно констатували тенденції до зростання кількості корів у промисловому секторі -- плюс 0,3 %. Однак уже у 2019 році маємо найбільше за останні 20 років падіння -- мінус 6% поголів’я у промисловому секторі! До стрімкого згортання молочного напрямку господарства штовхнули заяви уряду про турборежим ринку землі без гарантій та пільг для виробників молока. Господарства почали розпродувати корів, адже МТФ не може вижити без власної землі, бо ніде не купить силосу чи сіна, якщо не виростить сама. За підсумками серпня 2019-го у порівнянні із аналогічним періодом 2018-го галузь втратила рекордні і безпрецедентні 26 тисяч корів! Це близько 100 ферм розміром 200-300 корів. Якщо до липня місяця промисловий сектор зменшувався на 2-2,5 тис. корів, то за серпень, коли урядовці анонсували наміри повністю скасувати всі програми держпідтримки тваринництва на 2020-ий, темпи вирізання корів подвоїлися: мінус 5 тис. голів! Якщо ця геометрична прогресія збережеться, ми не просто залишимося без українського молока, а й втратимо галузь, що є ключовим генератором робочих місць та податкових відрахувань до бюджету», - підкреслила Лавренюк.
Ситуація, яка склалася в молочному скотарстві, безпосередньо впливає на переробку: за перше півріччя 2019 року переробники недорахувались понад 900 тонн молока щодоби, які мали забезпечити Україну вітчизняними молочними продуктами, або в перерахунку на переробні потужності – сировину втратили як мінімум два потужних молокопереробних заводи.
За прогнозами Спілки молочних підприємств, до кінця року імпорт молочної продукції тільки наростатиме, зокрема буде імпортовано 20 тис тонн сирів.
«А це 18-20% від загального споживання. Як з цим боротися? Безумовно, без державної волі і підтримки ми нічого не можемо зробити. Коли ми підписували асоціацію з ЄС, то нам відкривали ринки, але при одній умові – квоти. На сьогодні ті квоти, що існують, – це іронія, а не відкриті двері. Тому держава повинна зробити дзеркальні рішення: теж ввести квоти на імпортні молочні продукти до України», - сказав голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський.
Окрім того, що українці можуть залишитись без вітчизняного молока, ми ризикуємо ще і втратити близько 3,6 млрд грн податкових відрахувань в бюджет та 12% робочих місць в аграрному секторі, які дає молочне скотарство.
«Якщо ми хочемо, щоб в Україні створювались робочі місця, а люди повертались працювати назад в Україну, нам треба зберігати і розвивати ту галузь, яка є найбільшим генератором робочих місць. За офіційною статистикою США, яка цілком застосовна і до українських реалій, -- на 1 працівника молочно-товарної ферми припадає 12 працівників суміжних галузей: молоко- і м’ясопереробної промисловості, ветеринарної та кормової галузей, будівництва і логістики і так далі. Тому криза молочного скотарства – це не проблема окремо взятих ферм, а всієї економіки країни, – зауважує Михайло Юрков генеральний директор ТОВ АФ «Пісчанська».
За словами Тетяни Ляшенко, директора СПОП «Відродження» саме відрахування з молочно-товарних ферм ставлять основу бюджетів сільських громад:
«У структурі нашої групи компаній є дві ферми по 500 голів ВРХ. Фонд оплати праці на кожній - близько 9 млн грн – це податки, відрахування, ПДФО, військовий збір, та ін. Тобто це кошти, які йдуть безпосередньо у сільський бюджет і спрямовуються на утримання інфраструктури та розвиток села. Як ви думаєте, які наслідки будуть для громади, якщо обставини нас змусять закрити молочну ферму?».
Знищити всі здобутки молочної галузі останніх 20 років можна буквально за рік! Тоді як на її відновлення потрібно буде 10 і більше років.