Україна на арені міжнародної торгівлі: які зміни відбуваються зараз?

Після кризи, викликаної розпадом СРСР, у першому десятилітті XXI століття Україна поступово відновлювала свої позиції в міжнародній торгівлі. Експортний потенціал становили природні родовища, великі площі ріллі та розвинена в радянські часи важка промисловість. Тісні економічні зв’язки з Росією сприяли розвитку електромеханічної промисловості та виробництва транспортних засобів. У 2008 році вона досягла найвищої частки світової торгівлі за часи незалежності. Тоді український експорт становив 0,4% світового експорту, а імпорт — 0,5% від світової частки.

Маргіналізація України в міжнародній торгівлі 

У наступні роки зовнішня торгівля України багаторазово переживала глибокий спад. За даними СОТ, за останні тринадцять років (2009-2021) обсяг українського експорту зменшився у вісім разів. Це було пов’язано як із глобальними факторами (світова криза 2009 року чи пандемія COVID-19), так і з політичними факторами, такими як російське ембарго на українські товари (2013 та 2014 роки), анексія Криму чи створення проросійських республік на Донбасі.

За даними Державної служби статистики України, вартість експорту у 2021 році становила 68 мільярдів доларів (це в 5 разів нижче, ніж у Польщі), а імпорту — 73 мільярди доларів. Це означає, що вартість українського експорту була схожою на 2008 рік, а вартість імпорту залишилася на рівні 15% нижче, ніж тринадцять років тому.

Російська агресія, яка почалася в лютому 2022 року, спричиняє подальше падіння української торгівлі. Згідно з даними, опублікованими СОТ, у березні 2022 року вартість українського експорту, виражена в доларах США, зменшилася на 49%, а вартість імпорту — на 71%.

Застій української торгівлі супроводжувався глибокою переорієнтацією географічної структури. Ескалація погіршення відносин з Росією спричинила зменшення значення країни-агресора в українській торгівлі. Проте сильне ослаблення торгівлі з Росією не компенсувалося збільшенням торгівлі з іншими країнами. Така ситуація призвела до маргіналізації України в міжнародній торгівлі. Безпосередньо перед початком війни Україна відігравала незначну роль у міжнародній торгівлі. За даними Світової організації торгівлі, у 2021 році вона посідала 48 місце за вартістю експорту та 50 місце за вартістю імпорту.

Значення Росії зменшується

Одним із наслідків війни з Росією є дуже розкидана географічна структура торгівлі України (тобто відсутність одного або групи партнерів, які домінують у зовнішній торгівлі). До 2013 року Росія відігравала ключову роль в українській торгівлі. Тоді було 24% експорту і 30% імпорту. Анексія Криму та окупація східних регіонів призвели до розриву співпраці між Україною та Росією у багатьох сферах. Це знайшло відображення у поступовому зниженні ролі Росії в торгівлі України. У 2019 році Росія перестала бути найважливішим торговельним партнером. У 2021 році на Росію припадало 5% експорту та 8,4% імпорту. Це означає, що Україна мала найнижчу частку Росії у зовнішній торгівлі серед усіх країн колишнього СРСР (включаючи країни Балтії).

У 2021 році Росія була п’ятим за значенням напрямком українського експорту та третім за значенням імпортним напрямком. За останні роки різко змінилася товарна структура торгівлі з Росією. Сільськогосподарська продукція зникла зі списку найважливіших експортних товарів. У 2021 році на російський ринок пішло лише 0,2% експорту сільськогосподарської продукції. Конфлікт з Росією також спричинив різке скорочення експорту машин, обладнання та транспортних засобів, що ґрунтувалося на тісних зв’язках, що склалися за часів СРСР. Останнім часом експорт в Росію склав відносно вузьку групу продукції — в основному прокат, штучний корунд, насоси або напівфабрикати з пластмас.

В імпорті з Росії продовжували домінувати паливо (у 2021 р. вони становили майже 60% вартості імпорту). Проте сира нафта зникла зі списку найважливіших імпортних продуктів, а у випадку з природним газом відбулося різке зниження пропозиції. Відсутність повністю альтернативних джерел постачання нафти та газу призвела до різкого скорочення імпорту, а отже, і споживання цієї стратегічної сировини.

У 2020 році споживання нафти скоротилося на 18% у порівнянні з 2011 роком, а споживання газу за цей час зменшилося майже на 50%. Як наслідок, відбулося різке зниження енергомісткості української економіки. Зниження постачання палива значно негативно вплинуло на загальну вартість імпорту. Азербайджан є найважливішим постачальником нафти з 2017 року. У 2021 році постачання також були доповнені, зокрема, імпортом з Лівії, Великобританії та Алжиру. Проте найбільша частка імпорту з Росії все ще становила паливо. Після втрати контролю над східною частиною Донецького басейну Україна стала нетто-імпортером вугілля. Росія стала найважливішим постачальником вугілля, а також коксу. До найважливіших продуктів, які імпортуються з цієї країни, належать також нафтопродукти.

Прогалину, яку залишила Росія, частково заповнила торгівля з Китаєм. У 2019-2021 роках Китай був і найважливішим експортним ринком, і найбільшим постачальником товарів в Україну. У 2021 році на Китай припадало 12% українського експорту і 15% імпорту.

Висока концентрація експорту

Домінування сировини та продуктів низької переробки означає, що український експорт міцно базується на класичних порівняльних перевагах. Чотири найбільші групи продуктів (2-значні відділи HS) у 2021 році становили майже 60% експорту. Це були залізо і сталь (20,5%), зерно (18,1%), металеві руди (10,5%) та нафта (10,3%). У цих групах Україна була одним із провідних світових експортерів. З цієї причини відсутність експорту з України може сприяти дестабілізації ситуації на цих ринках.

Найважливішими одержувачами продукції з українських металургійних комбінатів були Туреччина, Італія та Польща. Україна була п’ятим за величиною експортером залізної руди (після Австралії, Бразилії, Південної Африки та Канади). Експорт з України йшов переважно до Китаю, а також до Чехії, Австрії та Польщі.

Україна посідає дуже важливе місце у світовому експорті кукурудзи та пшениці. У 2021 році вона була третім за величиною експортером кукурудзи (після США та Аргентини). На той час експорт України становив 11,4% світового експорту. Найважливішими напрямками експорту кукурудзи були Китай, Іспанія, Нідерланди, Єгипет та Іран.

Водночас Україна була п’ятим за величиною експортером пшениці. Експорт з України становив 8,5% вартості світового експорту пшениці. У 2021 році Україна була четвертим за величиною експортером рослинних олій у світі (після Індонезії, Малайзії та Аргентини). Що стосується соняшникової олії, то Україна є найбільшим експортером у світі. У 2021 році частка становила 37% світового експорту. Найважливішими одержувачами соняшникової олії з України були Індія та Китай.