Короткострокові очікування бізнесу у березні покращилися — понад 60% компаній мають плани на наступні два роки
За даними опитування підприємств New Monthly Enterprises Survey Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, у березні понад 60% українських компаній мали плани на наступні два роки. Це найвищий показник з жовтня 2022 року.
У березні частка компаній, що не можуть передбачити свою діяльність на наступні два роки, опустилась до 39,4%. Тобто частка тих, хто планує свою діяльність у дворічній перспективі, збільшилась до 60,6%. Це – найвищий показник з початку проведення щомісячних опитувань бізнесу під час війни – з жовтня 2022 року.
Частка тих, хто планує звузити діяльність протягом наступних двох років, зменшилась майже у 2,5 раза – до 2,8%. Зросла частка підприємств, які планують залишити поточні показники діяльності: із 69,8% до 79,6%.
Дещо зросла частка підприємств, які не змогли надати відповідей щодо своїх очікувань фінансово-економічної ситуації на підприємстві та загальноекономічної ситуації на наступні шість місяців. Утім, із серпня 2023-го ці показники залишаються нижчими за 20%.
«Дані, які ми отримали в ході березневого опитування, дають підстави говорити про весняне пробудження українського бізнесу […] ми спостерігали покращення короткострокових очікувань бізнесу щодо завантаженості власних потужностей, наявності клієнтів тощо, але разом з тим – і деяке зростання середньострокової та короткострокової невизначеності», – зазначила Оксана Кузяків, виконавча директорка ІЕД.
У березні бізнес уперше за останні п’ять місяців оптимістично оцінив перспективи свого економічного розвитку. Індекс очікувань ділової активності (ІОДА), який складає НБУ, зріс до 52,0 з 47,5 у лютому, перевищивши нейтральний рівень у 50 пунктів. Для порівняння, у березні минулого року ІОДА становив 49,5.
Поліпшенню настроїв бізнесу сприяли такі фактори:
- нарощення морських і залізничних перевезень;
- збереження стійкої ситуації на валютному ринку;
- низькі інфляційні очікування та сезонне пожвавлення ділової активності.
Водночас стримуючими чинниками залишаються посилення обстрілів критично важливих об’єктів, ризик недостатності міжнародного фінансування та блокада західного кордону.