Як краще називати бренди у ритейлі: кирилицею чи латинкою?
У ритейлі неймінг — це перший контакт із покупцем, основа впізнаваності та важливий елемент комунікації. Вибір між кирилицею і латиницею на перший погляд здається суто стилістичним, але насправді він пов’язаний із цілим рядом стратегічних і практичних аспектів.
Думками поділився Володимир Поліщук, CMO з 14-річним досвідом в різних ритейл-мережах, співвласник MUST marketing agency, автор понад 100 назв брендів.
Бренд ритейлера
Назва торговельної мережі часто має бути максимально зрозумілою широкій аудиторії. Для українського ринку це означає простоту читання кирилицею, адже саме так сприймає більшість покупців. Проте латиниця може додавати відчуття міжнародності й сучасності, особливо якщо компанія планує експансію на європейські країни.
Мережі супермаркетів в Україні часто обирають кирилицю: «Сільпо», «Фокстрот», «Близенько», «КОЛО». Водночас латиниця теж знаходить місце: наприклад, VARUS, NOVUS, PROSTOR виглядає сучасно й легко інтегрується у міжнародний контекст.
Бренд ВТМ — private label
Для власних торгових марок ситуація відрізняється. ВТМ часто асоціюється з конкретною категорією товару — продуктами, побутовою хімією чи косметикою. Тут латиниця може спрацювати на асоціацію з глобальними брендами та підсилити довіру (Esto, Bravo, Aro). Водночас кирилиця може підкреслити локальність і цінову доступність («Розумний вибір», «Бажана марка», «Традиція»). Важливо переконатися, аби назва не виглядала «дешево» через занадто складну чи невдалу транслітерацію.
Важливо: латинка органічно підходить ВТМ, які позиціонують власним імпортом, тобто вироблені за межами України. Наприклад, у «АТБ» — DeLuxe.